![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
koshechkinaОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
agitpope в Про сорочки, вишиванки, Romanian blouses...
agitpope в Про сорочки, вишиванки, Romanian blouses...Як говорить сучасне украïнське прислів'я : "Нема зради без перемоги" :) Сьогодні буде рубрика "Перемога!"
Зізнаюсь, я на днях збиралась написати допис про те, як скептично (кхе-кхе) ставлюся до захвату, з яким украïнці роками передають один одному фото вишитих літніх (часто пляжних) блуз (особливо на знаменитостях) із придихом : "Ось, ось, нашу вишиванку оцінили, украïнське крокує світом".
Поясню. Те, що ви бачите і чим ділитесь - це не наша вишита сорочка. Це румунська вишита сорочка (і в принципі нема значення, наскільки точно конкретний екземпляр повторює риси справжніх румунських сорочок). Так. :) Якщо ви мені не вірите, то ось :
В принципі якщо ви хоч трохи цікавитесь не тільки Украïною і собою, то ви, мабуть, бачили надзвичайно відому картину Анрі Матісса "Румунська сорочка" (04/1940 - зараз в Центрі Помпіду, Париж).
А якби ви зацікавились Матіссом, то дізнались би що "румунських сорочок" він наштампував стільки, що мені ïх просто не порахувати.
Ну і все в принципі : слава і відомість Матісса створили бренд румунськоï сорочки і закріпили маркер "румунська" за селянською сорочкою.
Якщо прокрутити назад, то можна сказати, що все починається в 19 ст із романтизмом і "народженням націй". Тоді по всій Європі починають всебічно цікавитись народом/народами, а в живописі починаються безкінечні серіï пастролей і портретів селян і селянок (одягнених по-селянськи, звичайно). Ну привабливих селянок було, звичайно набагато більше :). Багато селянок, хороших і різних із самих різних куточків Європи, в тому числі і українських, як ви знаєте. Ну там, наприклад:
Ну от і румунських теж. Наприклад:
І так воно, значить, доходить до 20 ст. Всі пам'ятають популярні на стику століть листівки з фотографіями "народних типажів". Румунській сорочці дещо пощастило тим, що ïï піарила і румунська королева (що не була румункою і таким чином демонструвала свій патріотизм до прийомноï краïни).
Наскільки я розумію, королева Марія була досить видним і популярним персонажем - що, безперечно, додало румунській сорочці плюсів (так само як і всякі кафтани-кокошники-наче-прямо-із-казки сильно підняли своï котування в Західній уяві завдяки Романовим і рос.олігархам аристократам, що смітили грошима в Європі). *Прошу зауважити, що на той час видні представники аристократіï були справжніми знаменитостями, як ми розуміємо ïх зараз. Ïх фото збирали, купували, використовували, як листівки; ïх було безліч в різних журналах і звичайних газетах. По всій Європі цікавились і знали про аристократів з усіх куточків Європи* Додам сюди коментар самого Матісса стосовно іншоï його картини, ось цієï:
"Я знайшов гарну давню румунську сорочку (...) яка мала колись належати якійсь принцесі (...)"
(« J'ai trouvé une belle blouse roumaine ancienne, une blouse de broderie au petit point vieux rouge, qui a dû appartenir à une princesse et j'en désirerais bien d'autres que j'échangerais contre un beau dessin...»)
Тут добре видно, які асоціації з румунською сорочкою виникають у самого Матісса - оце "казкове" міфічне минуле ("якась принцеса") в принципі захоплюють уяву Матісса не менше за саму сорочку (як художній об'єкт).
Ну а далі модерн-авангард. Авангард/ар деко сильно надихаються народними формами мистецтва - тут же утилізуються і народні типажі.
В цьому контексті я хочу зауважити, що не можна сказати, що наші (я зараз опускаю всіх інших) теж не старались. В міру сил і можливостей старались. Ось, наприклад, картина Бойчука представлена в Парижі.
А це, наприклад, Мішель Андрієнко (Михайло Андрієнко-Нечитайло) - теж в Парижі.
Так що от всі старались. А потім Матісс. Від настільки визнаного митця вистачило б і одного іконічного твору, але бачите, на наше нещастя, одного йому було мало : румунську сорочку він відпечатав так, що вона назавжди залишиться в історіï мистецтва і уяві людей. А підхопивши Матісса, велику справу у введенні румунськоï сорочки в літній гардероб зробив Ів Сен Лоран. У 80-х, практично у зеніті своєï слави, він випустив колекцію, присвячену Матіссу. В цій колекціï він практично відтворив сорочку з картини Матісса. Ось вона.
Ось ще деякі сорочки ІСЛ. Це теж 1981 рік, а це вже 1997.
Тут треба зазначити, що все це на благодатній ниві, зораній попереднім поколінням хіппі, і навіть з подальшим утилем хіппі в 70-ті - з ïх смаком до етно і до різних блуз/сорочок, в різних варіаціях - від мексиканських до тих же румунських. Ось, наприклад, Абба чи Елі МакГроу.
Але в принципі історія та ж, що і з Матіссом вийшла: пепередній етап художнього захоплення народом/селянами/нар. мис-вом вилився у те, що Матісс своïм талантом затьмарив конкурентів, що призвело до того, що "селянська сорочка/блуза" (як ще називають) стала асоціюватись в першу чергу із румунуською сорочкою. А вже на етапі сучасному етапі 60-70-ті ввели селянську блузу як частину повсякденного гардеробу (і теж із численними джерелами натхнення, часто вже не європейськими, а екзотичними), а ІСЛ на фінішному етапі надихнувся Матіссом і знову припечатав цей тип одягу до Румуніï. Саме тому на разі цей одяг зазвичай позначають або як "селянську сорочку" або як "румунську сорочку" - хоча це вже трохи і відійшло в минуле, звичайні споживачі, а не знавці, часто просто називають це літньою (вишитою/етно) блузою. Хоча із самих моделей видно, що переважна більшість дизайнерів (свідомо чи ні) таки працюють із каноном румунськоï сорочки. Наприклад.
В цьому певну роль відіграло те, що а) самі румунці надзвичайно популяризують свою сорочку і на кожний новий примірник такого одягу одразу ліплять етикетку "румунська сорочка" б) на Заході є велика кількість фото і картин саме з румунською сорочкою, a в створених в 20 ст музеях одягу/моди є багато прикладів румунського одягу - набагато більше, ніж інших. Все це стає в нагоді дизайнерам в роботі з матеріалом.
Так що от, НЕ НАМИ захоплюються. Можна, звичайно, сказати, що в нас теж сорочки, що в нас є схожі сорочки, тощо, але ж ті, хто зазвичай таке поширює думає, що дизайнери самі щось напевно знають про Украïну, ïï вишивку, надихаються нею, що про нас щось знають і високо оцінюють. Ну так нема цього.
І я от ще тоді хотіла завершити це якимись роздумами про важливість брендингу і позиціювання в світі і навіть невеличким втішним призом - писанкою. Справа в тому, що писанки пише вся Східна/Центральна Європа як мінімум. Але наша діаспора так добре постаралась, що принаймні у північній Америці всі знають - "писанка - це украïнське великоднє прикрашене яйце". Найкумедніше з поляками, в них писанка теж пи(і)санкою називається, воском розписується, ну писанка писанкою. Я навіть на якомусь американському сайті в коментарях до статті про писанку бачила гнів людини польського походження : "Ні! Ні! Ні! В Польщі теж пишуть писанки! Моя бабуся писала такі ж самі писанки!". Ну але вже мало-що вдієш :). Хто не встиг забрендити, той спізнився :).
Отаке от хотіла написати (і зараз таки довелось написати, щоб було зрозуміло), АЛЕ...але...але от я натрапила на такий от апдейт:
Американський VOGUE, Your Favorite Bohemian Garb Is Actually Traditional Ukrainian Costume
Важлива цитата із статті: "Think that groovy boho embroidered peasant blouse was nationless? Think again" ("Думаєте ота класна богемна вишита селянська сорочка (О! бачите, автор згадала більш поширену раніше назву - селянська сорочка - моя примітка) нічийна? Подумайте ще раз."
Раджу всю статтю почитати і фото роздивитись, я тут лише кілька своïх зауважень докину.
1. Зверніть увагу на те, скільки разів в тексті зустрічається слово вишиванка - vyshyvanka. Не погано :) Дуже добре :) Навіть проясню одну додаткову річ : брендити краще одне слово, а не словосполучення. Це взагалі аксіома, що одне слово (якщо його до того ж досить легко промовляти), наприклад, вишиванка, набагато зручніше використовувати, ніж кілька слів, наприклад, "румунська сорочка", "селянська сорочка" ;-). Не знаю, що з цього вийде, але фінгерс кросд :) Ну і ІСЛ вже давно дуба дав, Матіссом молодь не цікавиться, а Украïна якось вже ближче в свідомості. Гоу, гоу, гоу!
2. Там ще в статті є запропоновані "жупан" і..."гжель" (ВТФ, пані дизайнерко??? Іпать. Ну. Негарно вийшло. Може, Петриківка малась на увазі, а не гжель?? А може, автор статті плутає ïх? Чи сама дизайнерка? Чи сама дизайнерка таки сама в захваті від народних промислів Московськоï області? Мда). Ну але жупан, то гуд. Поясню: а) жупан зі свитою ще наче сильно не застовбили б) Валентино із своєю останньою колекцією звернув увагу на цей верхній одяг, так що він потенційно цікавий в) сучасні укр. дизайнери багато працюють на варіаціями на свиту, так що можна запропонувати світові багато варіантів на випадок, якщо до цього з'явиться мінімальний інтерес.
3. Цікаво авторка підводить, зверніть увагу. "Ukrainian traditional costume has knowingly and unknowingly permeated fashion for years, and now the spotlight on the country’s aesthetic is in full swing once again. Only this time, it’s hailing from the motherland". Авторка повністю упускає румунський епізод, зазначає, що "свідомо" або "несвідомо" укр. нар. одяг вже був частиною моди, а зараз, мовляв, з новою силою розгортається. Тобто ми тут, хопа, і вписуємось в попередню традицію, хоч нас там і не було. Ну це теж правильно! :)
4. Дивіться коментарі. І там знайшовся коментар "This is my favorite Romanian costume. It's worth a glimpse." Ну ви зрозуміли? Навіть якщо ми якось розштовхаємо ліктями (ну то все не факт, просто приємно ось такий поодинокий випадок нарешті побачити), то румунська сорочка так просто не здасться :))))
Перемога, практично ! :)
Мораль цієï байки. ЧИ ЦЕ ВАЖЛИВО ВЗАГАЛІ? (в нас війна, злочинці не посаджені, криза, і т.д.) ТАК. Дуже важливо. Інакше б деякі американці не почали перейменовувати картоплю фрі French fries під час дипломатичного напруження із Францією - щоб і не нагадувала ïм та ïхня картопля про те, що вона французська. Бо то, звичайно, начебто чи то філософія, чи то містика, але все зароджується в нашій уяві.
Знаєте з чого починається європейське москвофільство із теперішніми кволими санкціями і "нема військового вирішення"? Звідки беруться Містралі (а наприкінці 19 ст Франція ж була однією із наймосвофобніших краïн світу!) ? А от звідки це все багатство взялось.
Анна Павлова, 1910.
А перед цим:
Починається з того, що на зламі століть Росія проводить просто приголомшлий промоушен себе самоï. Безкінечні потокиолігархів аристократів табуном валять в Європу, смітять грошима поки злиденний народ із іншого століття якось виживає, цілою культ-програмою просто приголомшлюють західну публіку, врізаються ïм в уяву своєю розкішшю, кокошниками, екстравагантністю, екзотикою!
Так що підкоряємо уяву, уми і душі. Всім, чим можна! Не лінуймось. Це окупається - і ще довго-довго буде окупатись. А для цього вилізаємо із власного болотця і цікавимось світом.
Зізнаюсь, я на днях збиралась написати допис про те, як скептично (кхе-кхе) ставлюся до захвату, з яким украïнці роками передають один одному фото вишитих літніх (часто пляжних) блуз (особливо на знаменитостях) із придихом : "Ось, ось, нашу вишиванку оцінили, украïнське крокує світом".
Поясню. Те, що ви бачите і чим ділитесь - це не наша вишита сорочка. Це румунська вишита сорочка (і в принципі нема значення, наскільки точно конкретний екземпляр повторює риси справжніх румунських сорочок). Так. :) Якщо ви мені не вірите, то ось :
В принципі якщо ви хоч трохи цікавитесь не тільки Украïною і собою, то ви, мабуть, бачили надзвичайно відому картину Анрі Матісса "Румунська сорочка" (04/1940 - зараз в Центрі Помпіду, Париж).
А якби ви зацікавились Матіссом, то дізнались би що "румунських сорочок" він наштампував стільки, що мені ïх просто не порахувати.
Ну і все в принципі : слава і відомість Матісса створили бренд румунськоï сорочки і закріпили маркер "румунська" за селянською сорочкою.
Якщо прокрутити назад, то можна сказати, що все починається в 19 ст із романтизмом і "народженням націй". Тоді по всій Європі починають всебічно цікавитись народом/народами, а в живописі починаються безкінечні серіï пастролей і портретів селян і селянок (одягнених по-селянськи, звичайно). Ну привабливих селянок було, звичайно набагато більше :). Багато селянок, хороших і різних із самих різних куточків Європи, в тому числі і українських, як ви знаєте. Ну там, наприклад:
Ну от і румунських теж. Наприклад:
І так воно, значить, доходить до 20 ст. Всі пам'ятають популярні на стику століть листівки з фотографіями "народних типажів". Румунській сорочці дещо пощастило тим, що ïï піарила і румунська королева (що не була румункою і таким чином демонструвала свій патріотизм до прийомноï краïни).
Наскільки я розумію, королева Марія була досить видним і популярним персонажем - що, безперечно, додало румунській сорочці плюсів (так само як і всякі кафтани-кокошники-наче-прямо-із-казки сильно підняли своï котування в Західній уяві завдяки Романовим і рос.
"Я знайшов гарну давню румунську сорочку (...) яка мала колись належати якійсь принцесі (...)"
(« J'ai trouvé une belle blouse roumaine ancienne, une blouse de broderie au petit point vieux rouge, qui a dû appartenir à une princesse et j'en désirerais bien d'autres que j'échangerais contre un beau dessin...»)
Тут добре видно, які асоціації з румунською сорочкою виникають у самого Матісса - оце "казкове" міфічне минуле ("якась принцеса") в принципі захоплюють уяву Матісса не менше за саму сорочку (як художній об'єкт).
Ну а далі модерн-авангард. Авангард/ар деко сильно надихаються народними формами мистецтва - тут же утилізуються і народні типажі.
В цьому контексті я хочу зауважити, що не можна сказати, що наші (я зараз опускаю всіх інших) теж не старались. В міру сил і можливостей старались. Ось, наприклад, картина Бойчука представлена в Парижі.
А це, наприклад, Мішель Андрієнко (Михайло Андрієнко-Нечитайло) - теж в Парижі.
Так що от всі старались. А потім Матісс. Від настільки визнаного митця вистачило б і одного іконічного твору, але бачите, на наше нещастя, одного йому було мало : румунську сорочку він відпечатав так, що вона назавжди залишиться в історіï мистецтва і уяві людей. А підхопивши Матісса, велику справу у введенні румунськоï сорочки в літній гардероб зробив Ів Сен Лоран. У 80-х, практично у зеніті своєï слави, він випустив колекцію, присвячену Матіссу. В цій колекціï він практично відтворив сорочку з картини Матісса. Ось вона.
Ось ще деякі сорочки ІСЛ. Це теж 1981 рік, а це вже 1997.
Тут треба зазначити, що все це на благодатній ниві, зораній попереднім поколінням хіппі, і навіть з подальшим утилем хіппі в 70-ті - з ïх смаком до етно і до різних блуз/сорочок, в різних варіаціях - від мексиканських до тих же румунських. Ось, наприклад, Абба чи Елі МакГроу.
Але в принципі історія та ж, що і з Матіссом вийшла: пепередній етап художнього захоплення народом/селянами/нар. мис-вом вилився у те, що Матісс своïм талантом затьмарив конкурентів, що призвело до того, що "селянська сорочка/блуза" (як ще називають) стала асоціюватись в першу чергу із румунуською сорочкою. А вже на етапі сучасному етапі 60-70-ті ввели селянську блузу як частину повсякденного гардеробу (і теж із численними джерелами натхнення, часто вже не європейськими, а екзотичними), а ІСЛ на фінішному етапі надихнувся Матіссом і знову припечатав цей тип одягу до Румуніï. Саме тому на разі цей одяг зазвичай позначають або як "селянську сорочку" або як "румунську сорочку" - хоча це вже трохи і відійшло в минуле, звичайні споживачі, а не знавці, часто просто називають це літньою (вишитою/етно) блузою. Хоча із самих моделей видно, що переважна більшість дизайнерів (свідомо чи ні) таки працюють із каноном румунськоï сорочки. Наприклад.
В цьому певну роль відіграло те, що а) самі румунці надзвичайно популяризують свою сорочку і на кожний новий примірник такого одягу одразу ліплять етикетку "румунська сорочка" б) на Заході є велика кількість фото і картин саме з румунською сорочкою, a в створених в 20 ст музеях одягу/моди є багато прикладів румунського одягу - набагато більше, ніж інших. Все це стає в нагоді дизайнерам в роботі з матеріалом.
Так що от, НЕ НАМИ захоплюються. Можна, звичайно, сказати, що в нас теж сорочки, що в нас є схожі сорочки, тощо, але ж ті, хто зазвичай таке поширює думає, що дизайнери самі щось напевно знають про Украïну, ïï вишивку, надихаються нею, що про нас щось знають і високо оцінюють. Ну так нема цього.
І я от ще тоді хотіла завершити це якимись роздумами про важливість брендингу і позиціювання в світі і навіть невеличким втішним призом - писанкою. Справа в тому, що писанки пише вся Східна/Центральна Європа як мінімум. Але наша діаспора так добре постаралась, що принаймні у північній Америці всі знають - "писанка - це украïнське великоднє прикрашене яйце". Найкумедніше з поляками, в них писанка теж пи(і)санкою називається, воском розписується, ну писанка писанкою. Я навіть на якомусь американському сайті в коментарях до статті про писанку бачила гнів людини польського походження : "Ні! Ні! Ні! В Польщі теж пишуть писанки! Моя бабуся писала такі ж самі писанки!". Ну але вже мало-що вдієш :). Хто не встиг забрендити, той спізнився :).
Отаке от хотіла написати (і зараз таки довелось написати, щоб було зрозуміло), АЛЕ...але...але от я натрапила на такий от апдейт:
Американський VOGUE, Your Favorite Bohemian Garb Is Actually Traditional Ukrainian Costume
Важлива цитата із статті: "Think that groovy boho embroidered peasant blouse was nationless? Think again" ("Думаєте ота класна богемна вишита селянська сорочка (О! бачите, автор згадала більш поширену раніше назву - селянська сорочка - моя примітка) нічийна? Подумайте ще раз."
Раджу всю статтю почитати і фото роздивитись, я тут лише кілька своïх зауважень докину.
1. Зверніть увагу на те, скільки разів в тексті зустрічається слово вишиванка - vyshyvanka. Не погано :) Дуже добре :) Навіть проясню одну додаткову річ : брендити краще одне слово, а не словосполучення. Це взагалі аксіома, що одне слово (якщо його до того ж досить легко промовляти), наприклад, вишиванка, набагато зручніше використовувати, ніж кілька слів, наприклад, "румунська сорочка", "селянська сорочка" ;-). Не знаю, що з цього вийде, але фінгерс кросд :) Ну і ІСЛ вже давно дуба дав, Матіссом молодь не цікавиться, а Украïна якось вже ближче в свідомості. Гоу, гоу, гоу!
2. Там ще в статті є запропоновані "жупан" і..."гжель" (ВТФ, пані дизайнерко??? Іпать. Ну. Негарно вийшло. Може, Петриківка малась на увазі, а не гжель?? А може, автор статті плутає ïх? Чи сама дизайнерка? Чи сама дизайнерка таки сама в захваті від народних промислів Московськоï області? Мда). Ну але жупан, то гуд. Поясню: а) жупан зі свитою ще наче сильно не застовбили б) Валентино із своєю останньою колекцією звернув увагу на цей верхній одяг, так що він потенційно цікавий в) сучасні укр. дизайнери багато працюють на варіаціями на свиту, так що можна запропонувати світові багато варіантів на випадок, якщо до цього з'явиться мінімальний інтерес.
3. Цікаво авторка підводить, зверніть увагу. "Ukrainian traditional costume has knowingly and unknowingly permeated fashion for years, and now the spotlight on the country’s aesthetic is in full swing once again. Only this time, it’s hailing from the motherland". Авторка повністю упускає румунський епізод, зазначає, що "свідомо" або "несвідомо" укр. нар. одяг вже був частиною моди, а зараз, мовляв, з новою силою розгортається. Тобто ми тут, хопа, і вписуємось в попередню традицію, хоч нас там і не було. Ну це теж правильно! :)
4. Дивіться коментарі. І там знайшовся коментар "This is my favorite Romanian costume. It's worth a glimpse." Ну ви зрозуміли? Навіть якщо ми якось розштовхаємо ліктями (ну то все не факт, просто приємно ось такий поодинокий випадок нарешті побачити), то румунська сорочка так просто не здасться :))))
Перемога, практично ! :)
Мораль цієï байки. ЧИ ЦЕ ВАЖЛИВО ВЗАГАЛІ? (в нас війна, злочинці не посаджені, криза, і т.д.) ТАК. Дуже важливо. Інакше б деякі американці не почали перейменовувати картоплю фрі French fries під час дипломатичного напруження із Францією - щоб і не нагадувала ïм та ïхня картопля про те, що вона французська. Бо то, звичайно, начебто чи то філософія, чи то містика, але все зароджується в нашій уяві.
Знаєте з чого починається європейське москвофільство із теперішніми кволими санкціями і "нема військового вирішення"? Звідки беруться Містралі (а наприкінці 19 ст Франція ж була однією із наймосвофобніших краïн світу!) ? А от звідки це все багатство взялось.
Анна Павлова, 1910.
А перед цим:
Починається з того, що на зламі століть Росія проводить просто приголомшлий промоушен себе самоï. Безкінечні потоки
Так що підкоряємо уяву, уми і душі. Всім, чим можна! Не лінуймось. Це окупається - і ще довго-довго буде окупатись. А для цього вилізаємо із власного болотця і цікавимось світом.
