(no subject)
Jun. 10th, 2014 07:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
koshechkinaЮлия Красий
А можна я тут трохи понию?
Ви в курсі, де я живу. Маленьке Слобожанське місто Сватове, на 20 тис мешканців, північ Луганщини. Створене ще у 1660 році як козацьке сотенне містечко - може тому ми не далися москалям?)
Як би там не було, зараз у нас розташовані українські війська. Дякувати господу, що вони тут - може комусь треба були спокійні вибори, та додатково ми маємо тут відносно спокійне життя.
У нас стоять хлопці із усих куточків України - я в них питала.
Є мордатий вгодований беркут, є худі зелені строковики - охороняли нашу окружну комісію. Є загони добровольців патріотів. І усі вони їдять. Тричі на день.
Ось телефонувала меру міста - журналісти з Польщі (перед тим - із Білорусі), не мають де ночувати, забрели до нас і без грошей... Він каже - та в мене вже живуть і там і сям (називає усі існуючі підприємства міста) - спробуй у комунальному готелі. Ок.
Вояків у нас більше, ніж аборигенів.
Можна сказати, усе місто зараз на них працює. Підприємці пруть крупи, хліб, м'ясо, пряники. Хто нічого не виробляє - купує на ринку і також пре.
Ви гуляли коли-небудь весілля? Таке, щоб усе село і пару днів? Скільки треба харчів? А у нас таке "весілля" вже не один місяць. І гостей у нас - вистачить на десяток весіль.
Мені іноді кидають у особисті повідомлення номери карток - у Сватовому типу є наші житомиряни, а ти ж там, дай грошей. Скажу, що є і києвляни, і мешканці інших регіонів. Стоять за нас, за усю країну, герої.
Але у нас вже закінчується що давати. От видихається містечко, справді. А украінські воїни заслуговують більшого - хоч елементарного.
Тим, хто приїхав до нас крайнім - жити майже нема де - антисанітарія. Просять хлорку. Дзеркало щоб голитися. Цигарки. Не вистачає матрасів. Мвд щось обіцяє - але не поспішає.
А хлопці - як діти. Ти сказав, що заїдеш із цигарками і вони "гризуть підвіконня", чекаючи. І страшно подумати, що вони можуть повернутися додому не всі.
Допомагаємо, чим можемо. Але змушена просити своїх друзів із різних куточків України. Можливо, вам якась десятка не зробить погоди, а воякам - це пачка цигарок чи шкарпетки. Бо голі ж і босі - усе збирали миром. Особливо для добровольців.
Будемо вдячні, якщо відгукнетеся: 4405 8858 2959 0220, Приватбанк. Картка моя.
І може репост?
А можна я тут трохи понию?
Ви в курсі, де я живу. Маленьке Слобожанське місто Сватове, на 20 тис мешканців, північ Луганщини. Створене ще у 1660 році як козацьке сотенне містечко - може тому ми не далися москалям?)
Як би там не було, зараз у нас розташовані українські війська. Дякувати господу, що вони тут - може комусь треба були спокійні вибори, та додатково ми маємо тут відносно спокійне життя.
У нас стоять хлопці із усих куточків України - я в них питала.
Є мордатий вгодований беркут, є худі зелені строковики - охороняли нашу окружну комісію. Є загони добровольців патріотів. І усі вони їдять. Тричі на день.
Ось телефонувала меру міста - журналісти з Польщі (перед тим - із Білорусі), не мають де ночувати, забрели до нас і без грошей... Він каже - та в мене вже живуть і там і сям (називає усі існуючі підприємства міста) - спробуй у комунальному готелі. Ок.
Вояків у нас більше, ніж аборигенів.
Можна сказати, усе місто зараз на них працює. Підприємці пруть крупи, хліб, м'ясо, пряники. Хто нічого не виробляє - купує на ринку і також пре.
Ви гуляли коли-небудь весілля? Таке, щоб усе село і пару днів? Скільки треба харчів? А у нас таке "весілля" вже не один місяць. І гостей у нас - вистачить на десяток весіль.
Мені іноді кидають у особисті повідомлення номери карток - у Сватовому типу є наші житомиряни, а ти ж там, дай грошей. Скажу, що є і києвляни, і мешканці інших регіонів. Стоять за нас, за усю країну, герої.
Але у нас вже закінчується що давати. От видихається містечко, справді. А украінські воїни заслуговують більшого - хоч елементарного.
Тим, хто приїхав до нас крайнім - жити майже нема де - антисанітарія. Просять хлорку. Дзеркало щоб голитися. Цигарки. Не вистачає матрасів. Мвд щось обіцяє - але не поспішає.
А хлопці - як діти. Ти сказав, що заїдеш із цигарками і вони "гризуть підвіконня", чекаючи. І страшно подумати, що вони можуть повернутися додому не всі.
Допомагаємо, чим можемо. Але змушена просити своїх друзів із різних куточків України. Можливо, вам якась десятка не зробить погоди, а воякам - це пачка цигарок чи шкарпетки. Бо голі ж і босі - усе збирали миром. Особливо для добровольців.
Будемо вдячні, якщо відгукнетеся: 4405 8858 2959 0220, Приватбанк. Картка моя.
І може репост?
