(no subject)

[koshechkina]

Я – навіки УКРАЇНКА

Постійно думаю - від кого?
Така любов до України.
І все-таки, мабуть від Бога!
Це він мені її підкинув.

Це він заніс мені у серце
Блакитно-жовту горду квітку,
Вона пустила корінь, в’ється!
І я – навіки українка!

Це він додав мені у розум
Що наша нація велика,
Налив у кров кохання дозу
І я – навіки українка!

Це він приніс мені у слово
Пташиний спів та гру сопілки.
Вони зліпили гарну мову
І я – навіки українка!

Це він впустив мені у душу
Прозорі Незалежні ріки.
Тризуб та гімн віддавши, рушив.
І я – навіки українка!

© Ольга Ткач